ƏBNA

is. [ ər. “ibn” söz. cəmi] klas. Övladlar, oğullar (adətən izafət tərkiblərində işlənir).
Əbnayi-vətən vəqf eləyir vəslinə canın; Həm ruhi-rəvanın. M.Ə.Sabir.

ƏBLƏQLİK
ƏBR

Digər lüğətlərdə

а́рка вы́пашка зака́шляться Ориони́ды особа́читься отбра́ниваться электроста́нция антипо́д безмото́рный вмурова́ть пачу́левый плаву́честь подсо́бница потво́рство разнобо́йно целеустремлённо червя́к card-table Corsica night editor repressed ungrafted офсетный полуголый скривить