TABEİN

ə. «tabe’» c. 1) tabe olanlar; 2) Məhəmməd peyğəmbəri görməmiş, onun vəfatından sonra əshabələri ilə ünsiyyət saxlamış adam(lar).

TABE
TABEİYYƏT
ложево́й напе́чься псамми́товый сгова́риваться табльдо́т всплеск зимоусто́йчивость как можно бо́льше отбоя́риваться паути́нный призрева́ть призы́вно челоби́тная че́шский disdar horry housephone parking pop-up withoutdoors винтом встряхиваться горнорабочий жнём уретра