YERİŞ

сущ. 1. къекъуьн, экъуьн, къекъуьнин тегьер, къекъуьнин кар; ериш (нугъ.); къекъуьнар; ayı yerişi севрен къекъуьн; 2. гьужум; yeriş etmək гьужум авун, гьерекат авун (гзафбуру санал); ** yerişini azdırmaq а) юргъада физвай балкӀандин гьакъинда; б) пер. дамах къачун (акатун), лавгъа хьун, яцӀу хьун, къудур хьун.
YERİNDƏCƏ
YERİŞLİ

Значение слова в других словарях