ОТВАЛ

1. см. отвалить. 2. с.-х. куьтендин кьул (туруни ва макъуни атIай накьв алчудриз къерехдиз ярхардай пай). ♦ до отвала руфун дакIвадалди, туьтуьнихъ кьван ацIудалди (тIуьн).
ОТВАЖНЫЙ
ОТВАЛИВАТЬ

Digər lüğətlərdə

вы́учка оба́бить оркестра́нт по-петуши́ному пропа́ивание сво́дница фасо́вочная допива́ть ма́ркий монотеи́ст отбреда́ть си́тник шко́товый бишак полсть alternation archaeological Czechoslovakian embittered emperor logically upbraiding образованный простирывать убираться