ЗАКАЛ
1. яд гун (гьулдандиз), цел дуьзмишун. 2. пер. лигимрун, ччан кIеви авун. 3.
кIевивал, дурумлувал, мягькемвал, лигимвал. 4. пер. адетар, къилихар; человек старого закала куьгьне къилихрин инсан.
м мн. нет 1. xüs. sulama, tablaşma, suvermə (polada); 2. bərkitmə, möhkəmlətmə; bərkimə, möhkəmlənmə; 3
Tam oxu »-а; м. 1) к закалить - закаливать, закалять. Закал стали. Интеллигенция старого закала. Нет прежнего закала в ком-л. 2) Непропечённый, сырой слой в хлебе у нижней корки. Хлеб с закалом.
Tam oxu »