CANSIZ

прил. 1. ччан алачир (мес. тӀебиат, материя); // яшайишдин лишанар авачир, руьгь амачир, кьейи, кьенвай (мес. беден); 2. къуватсуз, такьатсуз, зайиф; яхун.
CANSIXICILIQ
CANSIZ-ÇƏLİMSİZ

Digər lüğətlərdə