RÜCU

\[ər.\] сущ. клас. кьулухъ элкъуьн, кьулухъ хъфин (хтун), атай чкадихъ гьерекат хъувун; эвел авай (хьайи) чкадиз хъфин (хтун); кьулухъ хьун; // rücu etmək а) муражиат авун; б) хтун; в) кьулухъ элкъуьн, элкъун (рекьелай); кьулухъ къахчун (гаф).
RÜBLÜK
RÜFƏQA

Digər lüğətlərdə

навизжа́ться обокра́сть переслу́живание под ранжи́р поторопи́ть придуркова́тый прита́птывать пчёлочка спо́рок тожде́ственный юю́ба яснови́дящий ни́ша поко́ем потупля́ть бабогури consecration invariability other overpriming двухместный парламентёр угледробилка фижмы целиться