ÜZÜCÜ

ÜZÜCÜ I sif. Üzücü, suda üzən. Hərçəndi Yasəmən çox üzücü idi, amma bu iti axan, daşları və böyük kolları yumalayan seldə üzmək mümkün deyildi (S.S.Axundov).

ÜZÜCÜ II sif. Yorucu, cansıxıcı. Bir-birindən üzücü, əzablı fikirlər onun qəlbini sıxırdı (C.Gözəlov).

ÜZSÜZ
ÜZÜK

Digər lüğətlərdə

атлас народово́льческий недвижимость смётывать уни́зывать шпильё ви́ться вьюном, ужом душераздира́юще кни́ксен ла́яться переви́вка тенево́й кабинет министров фибромио́ма беспечный орден шлякибать cotton print pre-eminent зажмуриться звукопроводящий плавательный побегушки потакать приумножать танкостроение